Народне житло є важливим елементом традиційної культури українців і розглядається за будівельними матеріалами, конструкцією, опаленням, плануванням, інтер’єром та соціальними аспектами. Горизонтальне планування і система опалення є ключовими характеристиками житла, тоді як матеріали, дах, кількість приміщень змінювалися залежно від природних умов, економічних факторів і традицій.
Українське житло розвинулося від заглибленого однокамерного приміщення з піччю та простими меблями до наземного багатокамерного. Археологічні та етнографічні дані свідчать про поширення двокамерного типу (сіни + хата), а з середини XIX ст. – трикамерного (хата + сіни + комора). Відокремлені райони зберігали архаїчні форми, тоді як біля міст та торгових шляхів новації впроваджувалися швидше.
Локальні особливості планування включали двокамерні будинки Закарпаття (хата + комора), варіант трикамерного житла в Галичині (комора + хата + сіни), а також поширений на Гуцульщині, Поділлі та Покутті варіант (хата + сіни + хата). У заможних селян Волині та Полісся були три- і чотирикамерні будинки (сіни + хата + хата або комора + сіни + хата + хата). З XIX ст. з’являється ванькир – окреме приміщення для кухні або спальні.
 |
| Ванькир |
Центром інтер’єру була вариста піч, що розташовувалася справа від дверей і слугувала для обігріву, приготування їжі та спання. Система відведення диму еволюціонувала від курного опалення (дим виходив через отвори) до «по-білому» (димар виводив його з хати). У хатах традиційно облаштовували «покуть» з іконами, столом і лавами, а протилежний кут займав «піл» для спання.
Будівельний матеріал залежав від місцевих ресурсів: у лісових районах використовували деревину (зрубні або каркасні конструкції), у лісостепу й степу – глиносолом’яні, плетені або кам’яні стіни. Стелі підтримували сволоки, прикрашені різьбленням. Долівка зазвичай була глиняною, а з другої половини XIX ст. поширюється дерев’яна підлога.
Дахи мали різні конструкції: на сохах, зрубні або на кроквах. Найпоширенішим покриттям була солома, хоча в Карпатах і Поліссі використовували ґонт та дошки.
 |
| Лемківщина (довга хата), дах покритий ґонтом. |
До господарських будівель належали приміщення для худоби (хлів, стайня, саж), для зберігання продуктів (клуня, стодола, льох, комора) і для реманенту (повітка, возівня). Їх кількість залежала від господарських потреб і заможності селян.
 |
| Закарпаття, стайня |
 |
| Черкащина, комора |
 |
| Возівня, музей у Пирогові |
Коментарі
Дописати коментар